Друга річниця з дня загибелі Героя
З гордістю та щемом у серці пам'ятаємо справжніх патріотів, які стали до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну, віддавши найдорожче, що мали, - своє життя.
Тож нехай наша пам'ять буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості пожертвував собою.
Віталій Васильович Бенчак, позивний «Тур», солдат 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ» імені Олега Куцина, народився 14 березня 1981 року у селищі міського типу Тересва Тячівського району Закарпатської області. Віталій був допитливим, скромним, добрим, відрізнявся загостреним почуттям справедливості та патріотизму.
У 1988 році розпочав навчання у місцевій школі. Захоплювався історією України та математикою, був дуже здібним учнем. Виявляв лідерські здібності у класі, згуртовував біля себе однодумців, завжди мав власну думку і вмів її аргументувати. Ці якості проніс через усе життя. Школу закінчив з золотою медаллю. Віталій мріяв стати військовим, але доля склалась так, що вступив до Мукачівського технологічного інституту, який закінчив з відзнакою.
Здобувши фах менеджера-економіста, працював директором ТОВ «Майр-Хольцварен-Тересва».
Віталій був членом націоналістичного руху у складі Спілки Української Молоді та Молодіжного Націоналістичного Конгресу. Був головою Закарпатського осередку МНК. Був дійсним членом ОУН(б) та одним з керівників цієї організації в Закарпатті. Любив гори і прививав цю любов ішним. Захоплювався книгами – читав багато історичної та духовної літератури. Також займався журналістською діяльністю. Активно займався спортом, у вільний час проводив тренування по боксу та патріотичні вишкіли для молоді.
У 2004 році Віталій познайомився з дівчиною Ярославою, яка невдовзі стала його дружиною. Разом пережили дві революції, АТО, війну… Він був ідеальним сім’янином. У них народилося двоє чудових діток - Богдан і Юлія, які були для Віталія величезною втіхою. Він виховував їх справжніми людьми та патріотами своєї Батьківщини.
У мирний час приймав активну участь у громадському житті району та селища. Був ініціаторам багатьох проектів спрямованих на розвиток патріотизму та меценатом видавничих і просвітницьких проєктів. Двічі односельчани обирали Віталія до районної ради.
Важливу роль у житті Віталія відігравала віра в Бога. Він був глибоко духовною людиною. Обирався членом кураторії греко-католицького храму в рідному селищі. Побратими розповідають, що він завжди молився, особливо за "Небесних", як їх називав. Віталій щиро любив і довіряв Богу та самовіддано і безмежно любив Україну. Цю любов він передав і своїм дітям. «Бог і Україна понад усе! Як один Бог на небі, так одна Україна на Землі», — таким був життєвий девіз Віталія.
Віталій був активістом Помаранчевої революції в 2004 році. Під час Революції Гідності, від початку до кінця, був її борцем на Майдані. У 2014 — 2015 роках добровольцем став на захист України - брав участь в АТО на Донбасі. Ніс службу у прикордонних військах у населених пунктах Зайцево, Майорськ, Бахмут. Згодом вів активну волонтерську діяльність.
У перший день повномасштабного вторгнення, Віталій став добровольцем ОДЧ «Карпатська Січ». А згодом – військовослужбовцем 49-ї окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ» у складі ЗСУ. Обороняв, а згодом визволяв Київщину, Харківщину, дійшовши до Донеччини. Востаннє був удома у вересні, за декілька тижнів до загибелі. Він міг і не повертатися на фронт, адже не був мобілізованим, проте не зміг. Він цитував Джона Кенеді: «Не питай що країна зробила для тебе, спитай себе, що ти зробив для своєї країни». Віталій обіцяв повернутися додому з перемогою. Та не склалося, 1 жовтня 2022 року, на 220-ий день війни, удар авіабомби обірвав життя Героя поблизу села Терни під Лиманом.
Захиснику був 41 рік. Був похований 5 жовтня у рідному селищі, де і розпочав Алею небесних героїв.
30 листопада 2022 року за рішенням Тересвянської селищної ради одній із вулиць селища Тересва присвоєно ім’я Віталія Бенчака. 20 вересня 2023 року за рішенням Тересвянської селищної ради ім’я Віталія Бенчака було присвоєно Тересвянському ліцею Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області. Також у цьому ж році відбулося урочисте відкриття та освячення меморіальної дошки на фасаді приміщення місцевої школи, в якій Віталій провів свої шкільні роки. Нагороджений медаллю «Михайла Колодзінського» та відзнакою Хрест «Карпатської Січі», орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У Віталія залишились батьки, жінка та двоє малих дітей. Головними для Віталія завжди були - БОГ, РОДИНА, УКРАЇНА.
Герої не вмирають, поки пам'ять про них живе в наших серцях.
